Афоризми В.О.Сухомлинського

Сухомлинський про професію вчителя
"Головне завдання початкових класів – це навчити дитину вчитися, сформувати інструмент, без якого дитина стає невстигаючою, нездібною…Цим інструментом є п’ять умінь: вміння спостерігати, думати, висловлювати думку про те, що бачу, роблю, думаю, спостерігаю, читати, писати."

«Урок – це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його світогляду, ерудиції»
 
"Учитель готується до хорошого уроку все життя... Така духовна і філософська основа нашої професії і технологія нашої праці: щоб дати учням іскорку знань, вчителеві треба ввібрати ціле море світла".
                                                                     
Як створити колектив однодумців, об'єднаних єдиною педагогічною ідеєю. "Педагогічна ідея - це крила, на яких підноситься колективна творчість. Ідея надихає колектив, і починається найцікавіше й найпотрібніше в шкільному житті - колективна дослідницька робота".
Творчість – це не сума знань, а особлива спрямованість інтелекту, особливий взаємозв’язок між інтелектуальним життям особистості і проявом її сил в активній діяльності.
                                                                         
"Серце віддаю дітям" 
      
"Кожна дитина повинна бути щасливою"

«Несу любов до дитини через все життя...»

“Вчительська професія, - це людинознавство, постійне, те, що ніколи не припиняється, проникнення у складний духовний світ людини. Чудова риса – постійно відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення – один із тих корінь, які живлять покликання до педагогічної праці. ”

«Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, -   з людиною.»

«Наша праця - формування людини, і це покладає на нас особливу відповідальність, яку ні з чим не зіставити».

  • Виховуй у собі Людину — ось що найголовніше, інженером можна стати за п'ять років, учитись на людину треба все життя.[1]
  • Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе
  • Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо.
  • Нікчемність — рідна сестра підлості.
  • Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість — радість споживання.
  • Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
  • Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином.
  • Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
  • Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
  • Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
  • Совість — це емоційний страж переконань.
  • Роки дитинства — це насамперед виховання серця.
  • Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя.
  • Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.
  • Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, — з усякого погляду справжня людина.
  • Людина така, яке її уявлення про щастя.
  • Егоїзм — першопричина раку душі.
  • Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.
  • Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.
  • Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — вони говорять погане про тебе.
  • Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.
  • Музика — це мова почуттів.
  • Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.
  • Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
  • Перш ніж полюбити в дівчині жінку, полюби в ній людину.
  • Людина звелася над світом усього живого насамперед тому, що горе інших стало її особистим горем.
  • Сім'я — це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.
  • Слово — найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…[2]

Немає коментарів:

Дописати коментар